Історія
Броварки - село Глобинського району Полтавської області, центр сільської ради, якій підпорядковані села Вишеньки, Кирияківка, Пелехівщина, Петрашівка. Розташоване на північно-східному узбережжі Кременчуцького водосховища, за 30 км від райцентру та 25 км від залізничної станції Глобине.
Назва села походить від селітряних буртів - земляних валів, які називались Броварками і влаштовувались для штучного видобування селітри. Ще один варіант походження назви села - розміщення старого села у формі брови, яка в зміненому вигляді проглядається і на сучасних картах.
Вірогідно, перше поселення виникло біля цих буртів – броварок на початку другої половини 17 століття. Входило до складу Чигрин-Дібровської сотні Чигиринського, потім Лубенського полку. В 1787 році Броварки записані хуторами Городиського повіту, 441 житель чоловічої статі, що належали бунчуковому товаришу Данилу Колосовському, відставному корнету Федору Бутовському. З ліквідацією полкового устрою Броварки віднесено до Городиського (з 1789 року Градизького) повіту Київського, потім Катеринославського намісництва, з 1796 - до Кременчуцького повіту Малоросійської, а з 1802 року - до Полтавської губернії. В 1810 році зведено Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, при ній церковно-приходська школа та бібліотека. 1827 року в селі Броварки були селітряні заводи надвірного радника Кир’якова, майора Булюбаша і Бутовського.
В 18 столітті при Броварках існували також володіння сотенного отамана Чигирин-Дібровської сотні Скосиря. Їх отримала як посаг У.Я.Скосир - дружина С.І.Старицького , що потім перейшли у спадок їхньому сину А.С.Старицькому. 1859 року власниками у Броварках був капітан С.Кир’яков (перейшли, як посаг його дочці О.С. Мамич), великий маєток мав і його син І.С.Кир’яков. Серед жителів села були також козаки та «казені» селяни. В другій половині 19 століття Броварки - волосний центр, пізніше входять до складу Мозоліївської волості Кременчуцького повіту.
1890 рік - відкрито Броварське(Броварківське) земське училище, де працювало два вчителя. Радянську владу проголошено в січні 1918 року. З 7 березня 1923 року - у складі Градизького району Кременчуцького округу, пізніше у складі Харківської області. У листопаді 1929 року створено артілі «Серп і молот», трохи пізніше ще дві «Нове життя» та «Комсомолець України». З 1937 року с.Броварки в складі Градизького району Полтавської області. У роки німецько-фашистської окупації (9.09.1941-27.09.1943) в селі було створено Броварківську сільську управу, збережено форму колективного господарства. В роки окупації з села було вивезено близько 200 тисяч пудів хліба, близько 600 голів великої рогатої худоби, 400 свиней. Кожен селянин був зобов’язаний здати по 300 кг молока на рік. Було страчено 9 чоловік. З 130 чоловік вивезених на примусові роботи до Німеччини, 5 чоловік загинули. При відступі німецькі фашисти зруйнували всі господарські будівлі села (свинарник та 250 свиней, приміщення сільради, аптеки, магазину та близько 100 селянських хат.). Близько 600 жителів села пішли на фронти війни, 364 з них загинули смертю хоробрих, 279 нагороджені орденами і медалями.
Наприкінці 50-х початку 60-х років у зв’язку з створенням Кременчуцького водосховища, частину жителів сіл Шушвалівка, Миколаївка, Солодівка, Лебехівка, Покотилівка та прилеглих хуторів було переселено із зони затоплення в Броварки, село було розширено і проведено забудову по новому плану. З 1962 року с. Броварки у складі Глобинського району Полтавської області. В 1974 році до колгоспу «Ленінець» приєднано колгосп ім. 22 з’їзду КПРС (с.Кирияківка). В Будинку культури створений хор (перший керівник М.І.Копил), який з 1980 року носить звання народного. В 1982 року до Броварківської сільської ради включено Кирияківську сільську раду (с.Кирияківка, Пелехівщина, Посьмашнівка, Вишеньки). В кінці 80-х років після аварії на Чорнобильській АЕС на територію сільської ради переселено 16 сімей із зони радіоактивного забруднення. В 1998 році розпочата газифікація села.
